Ветеран, який втратив верхні чи нижні кінцівки, і потребує протезування, спершу має пройти реабілітацію: перед протезуванням і після. Для цього ветерана можуть спрямувати у заклади, які уклали договір із Національною службою здоров'я на реабілітаційні пакети – в амбулаторних умовах та стаціонарних.
Програма медичних гарантій покриває реабілітацію пацієнтів, незалежно від діагнозу. Тобто для всіх осіб з обмеженнями повсякденного функціонування.
Безоплатно гарантовано такі послуги: нейрореабілітація, ортопедична, психологічна, комплексна реабілітація та інші.
Також заклад має забезпечити ветерана ліками з Національного переліку основних лікарських засобів; ліками, що закуповує МОЗ; та витратними матеріалами.
Але протезування та допоміжні засоби реабілітації покриваються іншими програмами – за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Детальніше про соціальні гарантії забезпечення технічними й іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю читайте на сайті МОЗ:
Протезування та допоміжні засоби реабілітації: як отримати – https://surl.li/jycct
Як отримати допоміжні засоби реабілітації без проходження МСЕК та встановлення групи інвалідності? – https://surl.li/kqpzo

Через війну, на жаль, зростає кількість людей в Україні, які втратили кінцівки. І все частіше зустрічаємо наших захисників і захисниць та цивільних українців із тяжкими ушкодженнями та ампутаціями.
Інколи людина може почуватися ніяково при спілкуванні з людьми з видимими ушкодженнями. Щоб зробити цей процес комфортним для вас і вашого співрозмовника, ми підготували низку рекомендацій.
Що робити та як комунікувати?
Передусім, поводьтеся як зазвичай. Ставлення до людини з ампутацією не повинно відрізнятися від вашого ставлення до інших людей.
Якщо cпіврозмовник жартує з приводу своєї травми і сміється, ви можете посміятися разом із ним. Почуття гумору може допомогти подолати ніяковість, але не жартуйте на цю тему першим.
Будьте делікатними та доброзичливими. Найбільше люди прагнуть відчувати себе "звичайними людьми", тож ставтеся до них відповідно.
Якщо у вас є діти, для яких досвід спілкування з людьми з ампутаціями — перший, варто поговорити з ними до зустрічі з людиною та пояснити, як себе поводити та чого робити не варто. Навчіть дитину бачити в людині насамперед особистість, а в інвалідності просто одну з ознак.
А чого точно робити не варто?
Не допомагайте, якщо вас про це не просили. Проте ви можете спитати, чи потрібна людині допомога.
Не торкайтесь людини з інвалідністю, її протезів чи інших допоміжних засобів без дозволу.
Не варто демонструвати жалість, вживати під час спілкування слова на кшталт «бідний/бідна».
Не запитуйте про обставини отримання травми або її особливості, якщо співбесідник сам не підняв цю тему. Часто людям важко згадувати про поранення чи травмування.
Не витріщайтеся та не відводьте демонстративно погляд — це може образити людину.
Усі люди різні, і їхні реакції та досвіди теж можуть бути різними. Єдиного універсального рецепта для всіх не існує. Запитуйте людей, що їм комфортно, а що ні. Стежте за їхньою реакцію та дійте відповідно
Пам'ятайте, що головне під час спілкування з будь-якою людиною — емпатія та повага.
Звертайтеся у Відділення реабілітації КНП ПМР "Пустомитівська лікарня", м.Пустомити, вул.Грушевського 7, з понеділка по п'ятницю.